25 травня 2026 року минає 100 років від дня, коли в Парижі постріли радянського агента
обірвали життя Симона Петлюри – Голови Директорії, Головного Отамана військ Української
Народної Республіки. Сьогодні ми в коледжі на онлайн-зустрічі вшановували пам’ять цього
видатного українського державного і культурного діяча разом з Артуром Циганком-Пайрері,
представником 152 окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.
Пан Артур підготував лекцію для здобувачів освіти та педагогів на тему: «Сім пострілів у
Симона Петлюру. Вони стріляють в українській дух, а влучають лише в тіло…». Основний факт
про Симона Петлюру полягає в тому, що він керував Українською державою в найважчий
період її існування. Також він ─ засновник війська, яке захищало Україну від більшовиків
понад століття тому. І коли визвольні змагання 1917-1921 років закінчилися, Петлюра
намагався зберегти державницьку традицію. Він очолював Державний центр Української
Народної Республіки за кордоном, сподіваючись, що українську державність вдасться
відновити. Збереження цієї традиції закінчилося тим, що державність була відновлена, і в
1992 році президент УНР в екзилі Микола Плав’юк передав клейноди й символи влади
першому президенту незалежної України Леоніду Кравчуку. Ідея незалежної України стає
головною у революційній діяльності Петлюри. Він докладав зусиль, щоб відновити традиції
українського війська. На його думку, для цього треба було створити національну армію. На
початок листопада 1917 були українізовані шостий, 10-й, 17-й, 21-й і, частково, третій
Сибірський та 11-й армійські корпуси. У 1921 році уряд УНР, українське військо під натиском
більшовиків змушені були залишити територію України і якийсь час вони перебували у
Польщі. У тому ж році Польща підписала Ризький мирний договір із більшовиками, і
більшість українських урядовців змушені були переїхати до інших країн. Це сталось і з
Петлюрою, який у 1924 році емігрував до Парижа, де продовжував свою діяльність:
інформування світу про українське питання, Українську державу і спроби залучитися
підтримкою західних політиків, збереження антибільшовицької боротьби. 25 травня 1926
року в Парижі його вбили. Далі у рамках судового процесу більшовикам вдається прищепити
свою позицію суду, вбивцю виправдовують і нав’язується образ Петлюри-антисеміта та
погромника.
Окрім історичного екскурсу та життєпису Симона Петлюри, пан Артур розповів про
однойменну 152 окрему єгерську бригаду, що носить ім’я видатного діяча, в якій має честь
нести військову службу. Пояснив слухачам значення слова “єгерська”, розповів про особисту
мотивацію служби, особливості комунікації у війську та вакантні посади в бригаді.
Зустріч стала гарною нагодою для всіх учасників заходу у формуванні національної
свідомості, патріотичного виховання, поваги до захисників України та збереження історичної
пам’яті про подвиг українського народу!
